Рівні права для всіх складаються з рівних можливостей для кожного. Українські міста та села досі не облаштовані для того, щоб люди з обмеженнями мали такі ж можливості, як інші. Це стосується пересування, доступу до інфраструктури, особистого розвитку та загалом відношення суспільства. І якщо у великих містах здійснюються певні кроки з покращення доступності, то в сільській місцевості та невеличких містечках ситуація значно гірша.
Наталя Осауленко, директорка Роменського центру соціальної реабілітації дітей з інвалідністю, спрямовує всю свою життєву енергію на те, щоб такі діти мали можливість інтегруватись у суспільство. А енергії та оптимізму у пані Наталі вистачає, всі складнощі життя вона сприймає виключно як поштовх до розвитку. Так, після страшної аварії, яка в 19 років “посадила” її на інвалідний візок, Наталя Осауленко впевнилася у своєму покликанні — допомозі людям з обмеженими можливостями. Відкритий нею Роменський центр — перший в Україні, що працює у сільській місцевості.
Пані Наталя, як молода лідерка, мала багато ідей, і бажання їх успішно реалізувати, але практичного досвіду бракувало. Дізнавшись про конкурс на програму стажування в США за тематикою “Сучасні методи реабілітації дітей-інвалідів”, що була ініційована Міністерством соціальної політики для відомчих реабілітаційних центрів і впроваджувалась за підтримки USAID, Наталія подала свою заявку на участь, адже конкурс був відкритим. І вона виграла!
Наталія Осауленко, директорка Роменського центру соціальної реабілітації дітей з інвалідністю”
Саме тому, одразу після повернення з навчання, Наталя Осауленко почала облаштовувати у керованому нею центрі середовище, сприятливе для розвитку дітей.
“Перше, що ми впровадили, це втілення нових методик навчання дітей з інвалідністю, які мають важкі проблеми з мовленням. Головне для таких діточок — розвиток комунікативних навичок. Одна з методик, яка застосовується у школах США для навчання та спілкування дітей з аутизмом та розумовою відсталістю, передбачає використання планшетів з картинками. За допомогою цих гаджетів дитина, що не розмовляє, може розвивати зв’язне мовлення. Працівники нашого центру виготовили кілька таких планшетів. Так, власноруч, адже готових немає!” – пані Наталя посміхається, кажучи це, і в її посмішці відчувається впевненість в тому, що неможливого не існує, – “В червні ми проводили пробні заняття, а з вересня вже повністю запровадили методику в нашому центрі.”
Під час програми між пані Наталією та Союзом українок Америки міста Анн Арбора (США) встановились дружні стосунки. За їх допомогою вдалося реалізувати ще один чи не найважніший, за думкою Наталі, проект: “У травні 2015 року відбувся розпродаж смаколиків, організований Союзом українок Америки. Кошти збирали на відкриття кабінету логопедичної корекції (англійською – speechtherapyschool). Вже влітку ми почали ремонтні роботи. Майже з нуля побудували новий кабінет, закупили обладнання, облаштували. Також зробили зручний куточок для батьків, де даємо актуальну інформацію про виховання та соціальні послуги для дітей з обмеженими можливостями.”
Також в травні 2016 року в складі української делегації випускників проекту Навчальні програми професійного зростання, пані Наталія відвідала Мінськ за програмою обміну досвідом з білоруськими фахівцями-реабілітологами. Наталя Осауленко – людина, яка любить вчитися і в кожному навчанні або обміні досвідом, знаходить те, що потім втілює у власному центрі.
Завдяки досвіду, що був одержаний на навчанні, Наталя Осауленко зробила Роменський центр одним з найкращих в Україні. Наразі центр використовує такі унікальні методики, як:
– пісочна анімація: діти навчаються техніці малювання піском, і таким чином здійснюється профілактика порушень їхнього психоемоційного та психофізичного стану;
– система альтернативної комунікації (PECS): спілкування шляхом обміну картинками, яка допомагає дітям-аутистам;
– «ще не в школі – вже не дома»: адаптація дітей під час переходу від надомної освіти до інклюзивної (тобто до навчання разом із дітьми, які не мають інвалідності).
У Наталії Осауленко є багато планів. Зокрема: створювати грантові проекти, залучити до роботи високопрофесійних тренерів та навчити своїх. І дивлячись на те, що вже зроблено, зрозуміло — ця людина реалізує все.